Диво від Едварда Дженнера або перша вакцина

Коли заходить мова про віспощеплення, люди з вдячністю згадують ім'я того, хто відкрив спосіб боротьби з віспою. Це був видатний англійський лікар Едвард Дженнер (1749-1823). Своє відкриття Дженнер зробив у той час, коли ще ніхто не знав збудника цієї хвороби. Адже перші хвороботворні мікроби були вивчені тільки в середині XIX сторіччя, а збудник віспи відкритий у 1906-1907 р.

Це відбулося 14 травня 1796 року - перша в світі вакцинація, яка поклала початок революції в світі медицини і відкрила новий профілактичний напрямок. Мова йде про вакцинацію проти натуральної віспи, яка десятки тисяч років збирала з людства криваву данину, безжально забираючи мільйони життів.

Все починалося зі звичайного сільського лікаря Едварда Дженнера, який звернув увагу, що селяни, які працюють із коровами, інфікованими коров'ячою віспою, не хворіють на небезпечну натуральну віспу. Тому для профілактики натуральної віспи він придумав уводити в організм людини безпечний вірус коров'ячої віспи, до якого в людей швидко виробляється імунітет, що захищає й від натуральної віспи. Саме 14 травня 1796 року Дженнер прищепив коров'ячу віспу хлопчикові й довів, що той став несприйнятливим до натуральної віспи.

Повторивши експеримент кілька разів, у 1798 році Дженнер опублікував наукову доповідь, що стосується можливості запобігання розвитку захворювання. Нова методика одержала підтримку світил медицини, і в тому ж році вакцинація була проведена серед солдатів англійської армії й матросів флоту. Сам Наполеон, незважаючи на протистояння англійської й французької корони в ті часи, велів виготовити золоту медаль на честь найбільшого відкриття, яке згодом урятувало життя сотень тисяч людей.

 Саме від латинської назви захворювання “коров'яча віспа” (латиною – variole vaccine) пішла назва “вакцина”, причому латиною vaccinus – означає “коров'ячий” (від слова “vacca” – “корова”).

Метод Дженнера був придуманий у часи, коли ще не були відкриті ні бактерії, ні віруси, одержав широке поширення в Європі, а надалі ліг в основу ліквідації віспи в усьому світі. Однак лише через сторіччя був запропонований науковий підхід до вакцинації. Його автором став всесвітньовідомий французький вчений Луї Пастер, який застосував свою концепцію послаблення інфекційних збудників для створення вакцин.

Однак, розробка нових вакцин пішла на повний хід лише на початку XX століття, коли з'явилися методи стабільного ослаблення мікроорганізмів, що виключають ризик розвитку хвороби, і була відкрита можливість використовувати для вакцинації знешкоджені бактеріальні токсини. З тих пір з'явилося більше 100 різних вакцин, які захищають від сорока із зайвим інфекцій, що спричинені бактеріями, вірусами, найпростішими.